Книга як витвір мистецтва

   Табу на газетний папір та жалюгідну поліграфію. Книги, які хочеться не тільки читати, а й гортати. Ба більше – влаштувати під ковпак на зразок того, під яким Маленький принц тримав свою Троянду, аби побутова пилюка не знищила сторінки, кожна з яких – це сплетення дивовижу, суцільна естетика та витвір мистецтва.

Останні роки були для України надзвичайно важкими та карколомними. Уся країна ніби рухалася на вістрі ножа; затамувавши подих, “скропила” стрічку новин, вмикала і вимикала радіо – аби не почути те, чого чути зовсім не хотілося. Натомість ці роки стали для нас часами змін, які передусім торкнулися сфери культури.

Веб-ресурси часто наголошують на невтішному стані української мови та усього, що її продукує, доносить до загалу. Спираючись на статистику 2004-го та ближчими до нього цифрами, ми розчаровано стинаємо плечима: немає в нас української й українського, все, забрали, і книг українських нема, адже вигідніше продукувати російськомовний продукт, аби потім презентувати його й у ворожій нам країні (а паралельно займатися розповсюдженням і на території України – чом би й ні? Все одно і наш народ “захаває”). Натомість лише невеликий прошарок людей ознайомлений із сучасним культ простором та видавництвами, із магічних прилавків та завдячуючи тривалій праці відданих хранителів яких те й річ бачать світ книжки, кожна з яких є унікальним витвором мистецтва, що за красою оформлення перевершує кожну попередню.

«Жодна книга, особливо дитяча, не може вже бути надрукована на газетному папері та мати жалюгідну поліграфію», – зауважує головна редакторка дитячого (і не зовсім) видавництва «Чорні вівці» Христя Венгринюк.

Аби слова не були просто низкою порожніх фактів, наводимо приклади книг, які за якістю оформлення та ілюстраціями можуть конкурувати з володарями медалі Кейт Грінвей, а співвідношення оформлення/текст однозначно не розчарує навіть найвибагливішого читача:

«Гаррі Поттер» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)

Подарункове видання з ілюстраціями Джима Кея, яке однозначно можна внести у перелік найгарніших книжок світу!

У чому передусім полягає таємничість та успіх видання, що було надруковано у видавництві, яке пливе під керівництвом й опікою Івана Малковича? Автор ілюстрацій Джим Кей відкинув з уяви героїв легендарної трійці (Д. Редкліфф, Е. Вотсон, Р. Грінт), зосередившись на реальних людях та перетворивши їх на казкових персонажів історії про хлопчика з «блискавкою» на лобі.

Ілюстрація: Джим Кей

«Кайдашева сім’я» (І. Нечуй-Левицький, «Основи»)

«Основи» щоразу приємно дивують своїм бажанням виходити за рамки стандартного, презентуючи класику української літератури з боку, якого ви ще не бачили. Видавець Дана Павличко за допомогою унікального оформлення хоче виправити невтішну вітчизняну систему освіти, яка абсолютно і беззаперечно вбиває жагу до книжок. І «Кайдашева сім’я» – цьому яскравий приклад.

Ілюстрація: Лєра Схемка

   «Ромео і Джульєтта», «Гамлет, принц данський» (В. Шекспір, переклад Ю Андруховича, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)

Результат роботи двох майстрів у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». «Іван Малкович не тільки видатний видавець, але й стиліст, який тонко відчуває слово, до його зауваг варто дослухатися. Я вже живу у передчутті цього шедевра», – Юрій Андрухович.

Ілюстрація: Владислав Єрко

   «Скриня. Речі Сили» (Ярина Винницька, ВСЛ. Арт-бук)

Ексклюзивне видання, яке є спробою упорядкувати, систематизувати світ, побут, традиції наших предків, що поступово зникають з нашого життя, подібно до міфічної Атлантиди у свій час. Це неземна краса, репрезентована у вигляді тиснення золотом, друку на прозорій та напівпрозорій основі, з ефектами об’єму, із вирізаним папером. Усе ретельно зібране й обережно складене у Скриню.

Художниця: Юлія Табенська

   «Пливи, рибо, пливи» (С. Жадан, «Чорні вівці». Арт-бук)

Гарна книжкова прем’єра – це спільна праця львівської мисткині Христини Лукащук, головного редактора видавництва «Чорні вівці» Христі Венгринюк та гіганта сучасної української літератури  Сергія Жадана.

«Я бачила Рибу. Вона пливла, говорила, страждала, мріяла… любила і неймовірно резонувала зі мною», – ділиться Христина Лукащук враженнями після одного з виступів Жадана.

Ілюстрація: Христина Лукащук

   «Поезія білого неба» (Леонід Мартинчик, проект арт-журналу theNorDar)

За останні декілька років було видано чимало книжок, які поєднали у собі мінімалістичне, деякі навіть аскетичне, оформлення. Проте таких, як ця, серед них майже не зустрічалось. Ідеальний квадрат, чорно-біла графіка, на обкладинці – теж білій, мов білосніжне небо, – виблискують різнокольорові камінці душі маленького й тендітного птаха. Перша збірка інтимної лірики Леоніда Мартинчика – його власна сповідь, так само ніжна, але почута.

Ілюстрація: Ліліт Саркісян

Автор: Марія Прохоренко